Ukrainian English German Russian

Красна Гірка, Лельник, Ладовиці — Свято Кохання та Краси

Лельник — одна з назв красної весни в образі великої богині Лади та її чарівної доньки Лелі. Щаслива Леля у своїй всеобіймаючій любові та ще й гарна яка! Гарнішої за неї немає в цілім світі, бо вона — Богиня кохання, цариця–володарка краси, а ще — першого весняного дощику. Голубоока Леля з'явилася на білий світ від кохання землі та неба, з лона рожевих пелюсток троянд її чарівної матері, Богині Всесвіту, премудрої Лади. Від того небаченого досі кохання з'явилися на цей світ і ми, люди, а тендітна квітка–троянда стала символом великої любові богині Лелі, оберегом її таємниць.

 

І вибухнула тоді весна квітуванням–коханням, розлилася бездушна і холодна до того часу гладінь озер та рік, міцно обнялися у п'янких пахощах трави, дрібно затремтіли величними хвилями раніше байдужі до довкілля листочки та крони дерев; весело задзюрчало поміж камінням джерело, а в серцях людей з'явилося велике відчуття любові. Раділа вода, діброва, раділа молодь від п'янкої радості Лелі. Холодна блакить неба стала загадковою та чарівною.

Богиня Леля — це красуня, дівчина–весна, рум'яна, з розпущеними, як у молодої, косами, у зеленому з барвінку та перших весняних квітів віночку, з якого замість стрічок струменить чарами весна. Сорочка в неї вишита різнокольоровими пахучими васильками, та вже така тоненька! Поділ вишитий хмелем, а на шиї — дороге намисто. Взута Леля у червоні зі срібними підківками чобітки. Після довгої холодної зими весна–красна приносить юнкам любов та веселощі, а згодом — одруження; тепле літечко господарям на добро-працю: оранку, сівбу, косовицю, жнива, пасовиська та добрий врожай, а господиням — працю на городах, щоб був достаток в оселі, було багато курчат, гусенят, каченят; малим діткам радість та втіху — коника, ігри, батіжки, щоб пасли худібку та ласували вишеньками, черешеньками, яблучками, грушечками.

Навесні Леля спочатку посилає своїх вісників — пестливих леґінів — вітрів, промені ніжно-ласкавого сонця, перший грім та блискавицю. Потім і сама сідає на крила птиць та прилітає на землю разом з різнобарв'ям квітів, веселим пташиним співом та гудінням жуків, а ще — з надією на краще життя: на урожай, приплід худібки, на збільшення родини. А з надією приносить у душу орія–хлібороба спокій, любов, радість та творче натхнення до праці.

Коли в нас панує зима, чарівна Леля відпочиває з батеньком у пташиному царстві раю, де Ирій і де живуть душі родичів. Там вона веселиться з птахами, з душами родителів-прародителів. Коли ж Батенько–Сонечко відправляє свою донечку Лелю на землю, до нас приходить весна.

Весна–паняночка має багато друзів. Найперші вірні друзі — це птахи небесні! Ластівки приносять господарям весну, лелеки – душі новонароджених дітей, зозулі — душі предків; жайворонки — весну на ниви і поля, соловейки – в сади і гаї; качки, чаплі — радість весни рікам, озерам; орлички приносять весну в ліс. Від 22 квітня до 05 травня дівчата починали хороводи, ігри на горах і долинах, задобрюючи своїх покровительок – Матінку Ладу і її доньку Лелю, бо розпочинався весняно–літній сезон весіль.

На світанку молоді дівчата прославляють Сонечко ясне, і Лелиною росою вмивають обличчя, аби бути вродливою, та, щоб шкіра була чистою.

В день Красної гірки юнки вибирають з–поміж себе найсимпатичнішу, прикрашають її квітами та всілякою зеленню, на голову покладають вінок зі свіжих квітів і урочисто всаджують на «трон», зроблений з кількох плиток свіжого дерну. Поруч ставлять глечик з молоком, сир, масло та інші молочні продукти. До ніг «Лелі» кожна присутня дівчина клала свіжосплетений віночок. Довкола «Лелі» водили хороводи і співали пісень. Після цього «Леля» пригощає подруг їжею та кидала їм по віночку. Юнки ловлять їх на льоту і берегли вдома до наступної весни.

Також в цей день відбуваються вікові посвяти юначок–підлітків у новий стан — дівчини. Становлення дівчинки відбувається під опікою доньки Лади, Богині Лелі. Після свята Лельника, Леля поступово передає дівчинку під опіку вранішньої Богині Вісти — хранительки домашнього вогню, яка, окрім того, проявляється ще і як вечірня Зоря.

Відтепер дівчинку звуть вістункою, вона проходить особливе навчання, яке розкриває в ній усі сили та вміння майбутньої жінки.

Требник Рідної Православної Віри

Колодарні Свята