Ukrainian English German Russian

Віра, як шлях до істини

трав. 13 2018

Прагнучи осягнути себе, світ, Всесвіт, Всебога, дуже важливо в будь–який момет свого життя ясно розуміти, що Абсолютна Істина (Бог) — реально існує. При цьому, ми завжди цілком і повністю єдині зі Всевишнім, і в той же час, нескінченно відокремлені від нього своїми думками, негативними образами, сумнівами, страхами, болем і неправедними вчинками.

Щоб подолати це відокремлення, нам потрібна чиста і щира Віра. Тому що Віра — це відображення Істини в теперішньому моменті, тієї Абсолютної Істини, яку ми пізнаємо в майбутньому. Коли ми, розвиваючись, наближаємося до Істини — Світло Істини стає яскравішим, а значить наша Віра міцніє. Так ми знаходимо Віду.

Коли ми, по–справжньому, єднаємося з Абсолютною Істиною — Віра зникає, оскільки з'являється повна єдність з Істиною та її проживання особисто. Безпосереднє проживання, на своєму досвіді. Тоді вже немає необхідності говорити про такі речі як Блаженство, Знання та Сила, адже ми безпосередньо їх відчуваємо.

Покон Рода Всевишнього говорить про цю єдність в Карбі відання Триглава: «У Триглаві перебуваючи, пізнаєш силу і слабкість. Здобудеш Віду, наскільки будеш мати Віру. Лети над ними Соколом і тільки тоді ти згадаєш Себе ».

На нашому Шляху до Істини, з нами трапляється багато болю і нещасть, бо перебуваючи в невігластві, ми самі творимо для себе це зло. Щоб подолати його, нам потрібна Надія, яка як ніщо інше заспокоює серце і гасить негативні, сумніви що роз'їдають душу.

Сподіватися, коли немає надії ні на що — це значить проявляти вищу Віру, тобто — творити, матеріалізувати світ, бути сотворцем спільно з Родом Всевишнім, бути його діяльної частиною.

Сподіватися можна тільки тоді, коли в серці є Любов. Любов до чоловіка / жінки, рідних, народу, Батьківщини, Бога. Неважливо до кого. Важливо, щоб вона була. І не показна, а справжня. Тому, саме Любов служить дороговказом на шляху до пізнання Абсолютної Істини.

Любов — це пряма сила Матері Миру, Богині Лади. Тому, саме Любов пов'язує всі речі в світі воєдино. В тому числі, сьогодення і майбутнє, відображення Істини в сьогоденні, як Віру і саму Істину (Всебога) — у Вічності.

Якщо ви, все ще здатні хоч щось любити на цьому світі, значить, ви можете Вірити, значить — все в порядку, значить Всевишній прямо зараз з вами і в вас! Дуже важливо розуміти, що будь-яка Віра, що заснована на страху і отриманні якоїсь вигоди, це нетривка Віра, в ній немає справжньої Надії і Любові, тому рано чи пізно вона лусне, розвалиться і розпадеться, прихопивши за собою «віруючого».

Подумайте, скільки ведичних слов'ян (рідновірів, старовірів) зійшли з духовного Шляху через розчарування в комусь або в чомусь. А чому? Справа в тому, що звичайна людина завжди спирається на своє Его, усвідомлює вона це чи ні. Будь–яка її віра, особливо релігійна, завжди спирається на неусвідомлювані страхи і прагнення отримати певну вигоду від будь-якої своєї діяльності, в тому числі і від духовного розвитку.

Більш того, правильніше сказати, що саме від «духовності», хочеться отримати найбільше: щастя, грошей, чоловіка / дружину, посаду, легке життя і т.д. І якщо цього немає, то люди часто йдуть шукати «іншого» Бога. Вони йдуть туди, де їм пообіцяли те, що вони хочуть отримати. А буває, що самі вважають себе настільки «розумними», що впадають в ілюзію і починають думати, що їм вже ніхто не потрібен — ні Бог, ні вчитель, ні близькі.

Тоді вони йдуть, під різними «більш–менш пристойними» приводами: одні тихо, а інші голосно. Гучно когось або щось звинувачуючи, щоб в своєму Его продовжувати відчувати себе «білими і пухнастими». Відходів /приходів і задоволення своїх інтересів не потрібно боятися — це до певного рівня природно і нормально.

Набагато гірше, коли земна людина з плоті і крові, з яким потрібно харчуватися і утримувати сім'ю, відлітає думками «на небеса», в показну святість, і на словах, заради гарного враження, намагається довести абсолютну непотрібність матеріального життя, або просто виставляє себе «жертвою заради віри».

За такою навмисною «праведністю», завжди ховається брехня, обман, і прагнення до безмежної користі. Такої «духовної» особи слід найбільше остерігатися і обходити стороною! Людей можна довго обманювати, але рано чи пізно такий «лицедій», впаде в темряву свого невігластва і разом з собою понесе сотні незміцнілих душ.

Рід Всевишній так влаштував, що будь-яка Віра завжди проходить перевірку і випробування. А як же може бути інакше? Як ще ми можемо стикнутися з Абсолютною Істиною, якщо не обіпремося на щось не матеріальне і позамежне? При цьому важливо розуміти, що всі ці випробування Віри, перевірки й іспити влаштовує не хто інший, як ми самі, наші душі.

Тут діє вічний принцип: Зовнішнє = Внутрішньому. Завжди настає момент, коли від слів, ми переходимо до безпосередніх «справ». Від тоді і починається тестування того, у що ми насправді віримо — в нашу опору, на якій стоїть наше життя. Якщо опора помилкова і ґрунтується лише на наших страхах, логічному розрахунку, вигоді і т.д., вона, звичайно ж, руйнується.

Цього теж не потрібно боятися. Якщо ваша Віра, будь–яка: в Бога, в Життя, в справедливість, в розумність, в чоловіків, в жінок руйнується — це теж прекрасно! Дозвольте собі позбутися від своєї ОСОБИСТОї ПОМИЛКОВОЇ ОПОРИ — того, що не є істинним саме для вас.

Тоді Ви провалюєтесь вниз, в свою власну безодню, або просто в болото сумнівів, помилкових домислів, трактувань, переконань і т.д., з яких дуже важко вибратися.

Якщо ви провалилися, усвідомлюйте, що відбувається. Відчувайте під собою порожнечу, медитативно повністю пориньте в самотність, зраду, покинутІсть і всі почуття, які супроводжують цей процес. При цьому не потрібно ні з ким і ні з чим боротися або кому-небудь що-небудь доводити (а передумови будуть). Просто чесно і спокійно проживайте всі ці неприємні супутні почуття.

Робіть це проживання в медитації раз по раз, нескінченно довго і глибоко. Тоді відповідно до Карбу відання Рівності «Білоба і Чорноба — рівні між собою, так як кожен в собі один одного несе. Чим сильніше Силу якусь проявляєш, тим швидше в стан протилежне впадаєш», ви перейдете в інший, набагато кращий стан.

Торкнувшись власного дна, ви вийдете з іншого боку вашої помилкової істини і Его, вийдете очищеними, з ще більшою Вірою і вдячністю до ситуації. Тому, як би не було боляче, пам'ятайте: страждаєте і вмираєте не ви, а ваше помилкове Я!

Ви справжній, воскресаєте і знаходите справжню Віру і справжній Шлях, по-іншому не буває. Тільки так ми пізнаємо свою божественну суть і по–справжньому єднаємося з Богом.

Володимир Куровський

Колодія (...
Великдень...
Свято Куп...

Овсень 12...