Ukrainian English German Russian

Стрітення — Додоли–Перуниці, Богині Воїтельниці

Стрітення, ДодолаДодола — молода Богиня–Воїтельниця, яку скандинави називали Валькірією. Її ім’я походить від подвоєння давньоарійсього кореня «dnu», що означає «трясти», «трясти бородою», тобто трясти бородою громовержця — Перуна. Додола є дружиною Перуна, славнозвісною Перуницею, яка в обрядовій пісні православних рідновірів «вдарила об землю блискавиць чергу». Додола є бойовою супутницею Перуна, вона надихає Його до перемог і ратних поєдинків. Додола гордовита та непокірна, як наші Праматері Амазонки. Богиня також є захисницею і покровителькою рослинности, молоду дівчину (княгиню свята Перуна) на честь Додоли прикрашають багатими вінками та герляндами. Додола в цьому аспекті споріднена з Живою. Вона володіє стихією небесної дієвої води, саме вона може викликати дощ, який запліднить Матінку Землю (Макошу). Коли православні рідновіри прагнуть викликати дощ, то звертаються саме до Додоли, кумир якої обрядово обливають водою з відер.
Сороковий день після Коляди відбувається Стрітення — себто Зустріч — зустріч Зими та Літа. У цій точці Річного Кола — річного кругообігу — ці дві протилежні пори року «поглядають» одна на одну. І «містком» між ними є саме Додола–Перуниця. Це єдиний день взимку, коли можна почути грім та побачити блискавку.

Освячуючись небесним полум’ям, люд запалює скрізь великі та малі ватри. Відгуком цього звичаю є так звані «громові свічки» чи «громниці», що збереглися у народній традиції під шатами христосіянства. Ці свічки виготовляли лише жінки, особливо ж — дівчата. Цікаво, що в звичаї русинів–українців громниці часто складалися з трьох переплетених у «косу» свічок, які розходились зверху маленьким Триглавом — символом триєдиності Нави, Яви та Прави, будови Всесвіття. Такі свічки всяко прикрашались стрічками та іншими дівочими забавками. Громові свічки мають особливу магічну силу, за їх допомогою можна проводити обряд Очищення. Вода, освячена на Перуницю, рівна за силою святій Яр–Данській воді.
Перуниця — це вольовий, сильний бік Лади–Матінки. Звичай особливо виділяє дівочість Перуниці, вона саме Діва-Воїн, дружина Перуна, його найперша помічниця та соратниця. З дня Перуниці Слов’яни починали готуватись до закликання Весни. Це свято на самому початку важкого місяця лютого, дає світлу надію діждатись весняного Сонечка... до першої весняної грози, коли Перуниця золотим списом–блискавкою впаде об Землю.

Гримить Перуниця, сипле живицю
На наші пашниці і наші лиця.
Сердить Перуниця та й на Перуна:
«Чом ти знов на війні, а не удома».
 
«Слухай, Перунице, люба мя жоно,
Ворог си наступає оружонно,
А хто ж підійме меч супроти татя,
Хто захищатиме Рідне Багаття?»
 
Приспів:
«Подай, Перунице, топор мій – крицю,
Пусти, Перунице, вниз блискавицю,
Хай жони воїнів Тебе вшанують,
Як Ти мене, своїх легінів люблять.»
 
Взяла Перуниця тверду кочергу,
Кинула об Землю блискавиць чергу.
«Раз так, Перуне мій, собі дозволю
Піти на ту войну разом з Тобою.»
 
Пішла Перуниця в тан на ворога,
Побила силу ворожу многу.
Дійшла до Перуна, низько вклонила,
Оружжя й збрую йому ложила.

Колодарні Свята