Рівні Пізнання Бога | Слово Волхва
Говорячи про те, як правильно сприймати світ, кожен з нас хоча б один раз у житті задумався про те, що Бог один. Але чому так багато релігій, світоглядів і духовних шкіл? Давайте розглянемо детальніше.
В залежності від свого рівня свідомості, людина, прямуючи до Бога і релігії, по–суті керується всього чотирма головними мотивами.
Мотиви:
- Страх за своє життя і невпевненість.
- Бажання задовольнити свої потреби.
- Почуття обов'язку традиції.
- Справжня любов до Бога.
Зазвичай до тих, хто вірить і поклоняється Богу зі страху, відносяться люди, які бояться посмертних страждань пекла, фізичного болю, злиднів і смерті.
Багато з віруючих моляться, прагнучи до того, щоб Всебог послав їм матеріальне щастя і процвітання.
Часто, дотримуючись традицій свого народу, поклоніння Богу мотивоване почуттям обов'язку або подяки за існування світу.
Нарешті, четвертими рухає не страх, і навіть не надія на винагороду або почуття обов'язку, а щира любов до Вседержителя і природне прагнення до поклоніння і пізнання Бога.
Прагнення — це внутрішній стан, в якому вся природа людини інстинктивно тягнеться до об'єкта любові, не звертаючи уваги ні на які умовності і обмеження. Це ті люди, в чиєму серці спонтанно виникає любов, і прихильність до Всебога при одній лише думці про нього, поклоніння Богу для них це щастя і саморозвиток. По-справжньому поклоняються Богу лише ті, хто поклоняється і служить йому з любові і прихильності до Нього.
Страх і бажання матеріальної винагороди — це дуже грубі і неправедні мотиви, вони корисливі і нечестиві за своєю суттю. Ми можемо і повинні звертатися за допомогою до Всевишнього і Рідних Богів, але це має бути лише наслідком наших родинних взаємин, а не головною метою світогляду.
Коли розум віруючого досить чистий, часто він відкидає страх і користь — починає поклонятися Богу, слідуючи традиції виключно з почуття обов'язку. Це прекрасний мотив на Шляху пізнання Всевишнього, але він також не достатній.
Почуття обов'язку зазвичай породжується двома міркуваннями:
1. Повага до правил Свого Святого Письма і прагнення уникнути всього, що їм суперечить.
2. Звичка, що виникла в народі, певному регіоні або в сім'ї. Слідуючи Слов'янській Рідній Вірі (Предковічному Православ'ю) ми повинні прагнути до Бога з любові, усвідомлюючи, що Він є глибинним джерелом кожної душі. Він є початковою суттю нашого виникнення. Любити і приймати Бога — це любити і приймати себе, це розкривати свою божественну природу і бути дітьми Божими, його частиною і проявом.
Подивившись на історію всіх країн світу, ми прийдемо до висновку, що віра в Бога являється спільною рисою всіх людей. Де б і як би не жили люди, вони поклоняються Богу, тому що віра в Бога — притаманна душі. При цьому, проявляється вона тільки в тій мірі, наскільки проявлена усвідомленість. Тому є світогляд, заснований на «темряві», на сліпій вірі і відкиданні будь-якої логіки і закономірностей. Саме тут в основі віри — страх і бажання наживи.
Є світогляд «пристрасті» — вчення, в яких чітко простежується боротьба двох протилежних сил — Світлих і Темних. Тут виникає необхідність дуже жорстко слідувати правилам і зобов'язанням. Найбільш високим і благородним явдяється світогляд «благості». Це шлях неподвійності — істинний Відизм. Дотримуючись доброти, людина розуміє єдність і цілісність світу. Людина наповнена любов'ю і прагне до справедливості, спираючись на совість і праведне веління серця. Слов'янська Рідна Віра — Слов'янський Відизм — є його яскравим проявом.
Відична традиція вчить нас: Бог існує для того, щоб пізнати таємницю, яка укладена в ньому самому. Для цього єдине проявляється як безліч, а безліч душ з'єднуються в єдину Душу Бога. Наші душі, перебуваючи в Колороді, мають можливість пізнати різні рівні Бога і спробувати себе на кожному з них. Колород (реінкарнація) є частиною процесу еволюції свідомості як однієї людини, так і Всесвіту взагалі.
Мікросвіт схожий на макросвіт. Раз за разом душа втілюється в різних тілах, щоб розвинути свою свідомість і стати повністю просвітленою істотою. Так само відбувається і з Всесвітом. Наш Всесвіт протягом дуже тривалого часу множиться і організовується до певного часу, щоб колись в один момент зруйнуватися і відразу ж почати будуватися знову. При цьому життя не пропадає, воно просто переходить з проявленої форми у непроявлену і навпаки.
Наші душі народжуються не тільки на землі, але і на інших планетах — так відбувається розвиток свідомості і розширення Всесвіту. Слов'янська (Арійська) традиція вчить, що всі істоти рівні за своєю суттю, але в реальному житті вони різні через наслідки впливу Карни, накопиченої в попередніх народженнях.
З неминучістю, ці відмінності проявляються в ступені досконалості тіла і образу думки — світогляду. Якщо по невігластву люди вибирають сумнівні релігійні шляхи — примітивні, але дуже поширені вчення, то це можна вважати наслідком Карни, яка відповідає їх обмеженому розумінню, заснованому на невігластві. Як наслідок, такі люди живуть в рабстві духа, вважаючи, що життя є страждання.
Людина, щоб досягти більш глибокого розвитку, повинна постійно розширювати рамки свого розуміння і прагнути до доброти, щоб отримати більше можливостей для пізнання і засвоїти більш всеосяжні поняття. Усвідомити закони, суть і організацію всесвіту — означає стати Просвітленим, стати вільним і щасливим.
Благість — це наша мета, наш рівень і наш Шлях.